Зупинюсь. В Новий рік не згадаю,
Не згадаю салютів, вогнів.
Посиджу в тишині, пошукаю:
Чого Бог в тому році учив.
❄️
Пригадаю минулі години.
Розділю з Богом радість на двох.
Зазирну на сердечні вітрини.
Із Христом поведу діалог.
❄️
Своє серце Йому лиш відкрию,
І нічого не буду таїть.
Привітаю Ісуса, як вмію,
Бо це Він Новий рік нам дарить!
❄️
Не шукатиму гучних компаній,
Не спішитиму там, де бенкет.
Облюбую простеньке зібрання.
А найкраще - із Богом дует!
❄️
В ніч оцю я не буду журитись.
І байдуже, що линуть літа.
Головне в руки Бога вручити
Усі дні, все своє майбуття.
❄️
Буду дякувать Богу за ласку,
За спасіння, за вічне життя.
...Як чудово з Тобою, мій Татку!
Хай навіки я буду Твоя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Церковь - невеста Христа - Анна Зотова Это второе мое произведение, написанное по мотивам псалма 44. Вдохновили меня стихи с 10-16, где говориться о прекрасном событии будущего: свадьбе на небесах Христа со своей Невестой-Церковью.: "...стала царица одесную Тебя в Офирском золоте. Слыши, дщерь, и смотри, и приклони ухо твое и забудь народ твой дом отца твоего. И возжелает Царь красоты твоей; ибо Он Господь твой и ты поклонилась Ему... Вся слава дщери Царя внутри: одежда ее шита золотом; в испещренной одежде ведется она к Царю; за нею ведуться к Тебе девы подруги ее..."
