Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сломанные крылья. - Николай Зимин Пусть мои стихи послужат на ниве Божией во спасение новых душ во славу Премудрого Бога.
Пускай о небе ты мечтаешь,
Но строишь рай свой на земле.
К чему обман? Ты забываешь,
Что жизнь твоя - есть дар небес.
Поверь, мой друг, живому Богу
Нужна безгрешная душа.
Бескрылых душ на свете много.
Твоя - частица Божества...
